ѕоетов≥ чи драматургов≥,Ч а по сут≥, це синон≥ми, бо кожен справжн≥й драматург Ї поет,Ч ¤кий би вз¤вс¤ до в≥дтворенн¤ великого образу ярослава ћудрого, неминуче доведетьс¤ натрапити не т≥льки на вин¤ткову складн≥сть цього суперечливого характеру, а й на труднощ≥ формального пор¤дку: ¤к≥ саме под≥њ з довгого ≥ бурхливого житт¤ ярослава вз¤ти до основи твору? ќсобливу проблему утворюЇ це питанн¤ дл¤ поета драматичноњ форми, бо ц¤ форма вимагаЇ насамперед значноњ конденсованост≥ зовн≥шн≥х под≥й, звичайно, ¤кщо спинитись на жанр≥ трагед≥њ, а не драматичноњ хрон≥ки. ≤накше кажучи, в твор≥ з драматичним конфл≥ктом на ≥сторичну тему неминуч≥ певн≥ анахрон≥зми та ≥нш≥ в≥дступи в≥д зовн≥шньоњ ≥сторичноњ правди, право на ¤к≥ давно вже визнано за драматичними поетами.

¬ наш≥й драм≥ таких порушень небагато. « довгого пол≥тичного житт¤ ярослава ¤ вз¤в невеликий пор≥вн¤но в≥дтинок Ч з 1030 по 1036 рр., тобто т≥ роки, коли ярослав п≥сл¤ довгоњ боротьби з —в¤тополком, Ѕолеславом, Ѕр¤числавом ≥ ћстиславом нарешт≥ Увитер потаФ ≥ зайн¤вс¤ Унар¤домФ об'Їднаноњ п≥д його владою руськоњ земл≥; цей пер≥од завершивс¤ блискучою перемогою над печен≥зькими ордами й остаточним розгромом њх п≥д  иЇвом. « ≥нших зовн≥шн≥х под≥й до цього пер≥оду належить лише пох≥д ярослава на „юдь (1030 р.), в≥двоюванн¤ червенських город≥в у ѕольщ≥ (1031 р.) ≥ невдалий пох≥д ”леба (”льфа) в зир¤нську землю до У«ал≥зних вор≥тФ (1032 р.). ¬се це лишаЇтьс¤ в драм≥ без зм≥н ≥ хронолог≥чних порушень, кр≥м одного: на 1032 р. ¤ в≥дношу шлюб ярославовоњ дочки ™лизавети з √аральдом норвезьким,Ч ц¤ под≥¤ насправд≥ в≥дбулась п≥зн≥ше Ч в 1044 р.,Ч порушенн¤ не таке вже ≥стотне, бо в 1032 р. в ≤нг≥герди вже могла бути доросла дочка, ¤кщо згадати, що в 1014 р. вона була в Ќовгород≥ дружиною ярослава ≥ обставала за вар¤г≥в, побитих в славнозв≥сному Уѕоромонь двор≥Ф. ¬≥ддал¤ти ж сватанн¤ √а-ральда на 12 рок≥в ≥ на такий же строк розт¤гувати час драми було незручним, так само ¤к ≥ в≥дмовитись в≥д цього вд¤чного еп≥зоду.

ƒруге порушенн¤ ≥сторичних, в≥рн≥ше Ч л≥тописних, факт≥в вже зовс≥м др≥бне Ч це обставини знаменитоњ битви з печен≥гами п≥д  иЇвом 1036 р. «а даними л≥топису, в той час, коли величезна орда печен≥г≥в обложила  ињв, ярослав перебував у Ќовгород≥,де Усобрав во¤ многи й приде  иЇву ≥ вьниде в град свойФ ≥ вже пот≥м Увиступи из градаФ ≥ прийн¤в б≥й з печен≥гами, ¤к≥ 'напали на нього (Уприступати начашаФ). ¬ моњй драм≥ ярослав дов≥дуЇтьс¤ про рух печен≥зькоњ орди, перебуваючи в самому  иЇв≥, причому новгородська допомога приходить при напружених ≥ драматичних обставинах, заздалег≥дь умотивованих попередн≥м ходом под≥й. ƒумаю, що мав право на таку не≥стотну зм≥ну, тим б≥льш, що л≥тописна верс≥¤ не в≥льна в≥д де¤ких Х суперечностей: чому печен≥ги не використали в≥дсутн≥сть кн¤з¤ ≥ його в≥йська в  иЇв≥ дл¤ розгрому м≥ста, маючи очевидну чисельну 'тгеревагу (Убо же печенег бещислаФ), а пот≥м пропустили ярослава ≥з стомленими дальн≥м переходом полками в  ињв зам≥сть одразу напасти на нього?

Ќарешт≥, вигадан≥ мною драматичн≥ подробиц≥ оборони  иЇва мають таке ж право на художнЇ ≥снуванн¤, ¤к ≥ ≥нш≥ поетичн≥ домисли та образи драми Ч ¤к месник за вчинен≥ Ќовгороду кривди ћикита (син ≥сторичного посадника  осн¤тина), ¤к заколот ”льфа й ≤нг≥герди проти ярослава, ¤к пригоди —в≥чкогаса ≥ т. ≥н.,Ч без ¤ких домисл≥в та вставних постатей не обходитьс¤ жодна ≥сторична драма чи роман, аби вони в≥дпов≥дали внутр≥шн≥й правд≥ зображуваноњ епохи. ƒо реч≥, щодо активноњ рол≥ в драм≥ ≤нг≥герди, дружини ярослава, про ¤ку л≥тописи згадують лише в р≥к њњ смерт≥ ≥ не дають ≥нших в≥домостей, довелос¤ користувач тнс¤ зах≥дними джерелами, а саме в≥домими ≥сландськими сагами (≈ймундова сага), де ярославу й ≤нг≥герд≥ прид≥лено чимало уваги ≥ де, нехай ≥деал≥зована, постать сканд≥навськоњ принцеси ≥ владолюбноњ дружини руського кн¤з¤ зображена в сильних ≥ мальовничих рисах.

ўодо самого ярослава, центрального образу драматичноњ поеми, то в змалюванн≥ його треба було прагнути не т≥льки ≥сторичноњ та художньоњ правди, але й ¤когось ф≥лософського узагальненн¤, ¤когось св≥жого розкритт¤ цього надзвичайно суперечливого характеру. ≤ справд≥, образ ≥сторичного ярослава складаЇтьс¤ з таких несхожих рис, ¤к честолюбство, нерозб≥рлив≥сть в засобах його задоволенн¤ ≥ щира любов до культури й осв≥ти; великодушн≥сть ≥ лукавство; рицарська одвага ≥ пор¤д з цим малодушна л¤клив≥сть у вир≥шальну мить (згадаЇмо драматичний еп≥зод 1017 р., коли ярослав, розбитий Ѕолеславом, готовий був т≥кати за море, але був силом≥ць примушений новгородц¤ми продовжувати боротьбу за престол); щедр≥сть ≥ скуп≥сть; невд¤чн≥сть за ¤влен≥ послуги тощо. ¬ ц≥лому Ч це риси монументальноњ траг≥чноњ постат≥, однаково величноњ ≥ в своњх чеснотах, ≥ в своњх пороках, характер надзвичайно активний ≥ палкий.

ƒуже ц≥кав≥ дан≥ дл¤ усв≥домленн¤ цього характеру дають опубл≥кован≥ недавно (в 1940 р.) п≥дсумки анатом≥чного й рентгенолог≥чного вивченн¤ к≥ст¤ка ярослава при в≥дкритт≥ знаменитого саркофага в —оф≥йському собор≥. ÷≥лий р¤д висловлених при цьому дотепних г≥потез ≥ висновк≥в в≥дтворюють нам не лише ф≥зичний образ дужоњ людини з чималими пошкодженн¤ми в кол≥н≥ ≥ правому кульшовому суглоб≥ (кульгав≥сть) з п≥двищеною функц≥Їю щитовидноњ залози, а й повною м≥рою духовне обличч¤,Ч людину, ¤ка в≥дзначалас¤ жвав≥стю у¤ви, запальн≥стю, схильн≥стю до вибух≥в ≥ бурхливих реакц≥й, людину, чињ величезна енерг≥¤ й активн≥сть, про¤влен≥ за молодих рок≥в, неминуче повинн≥ були спр¤муватись п≥зн≥ше на мирну творчу д≥¤льн≥сть, ¤к воно й було насправд≥.

ѕроте ц¤ характеристика здавалас¤ мен≥ надто елементарною, в≥рн≥ш Ч одноб≥чною. –озкриваючи цей бурхливий характер в д≥¤льност≥, ¤ прийшов до висновку, що справа була не в прост≥й субл≥мац≥њ енерг≥њ, в скеруванн≥ њњ п≥д стар≥сть в б≥льш спок≥йне р≥чище. ћен≥ захот≥лос¤ побачити образ ярослава у внутр≥шньому конфл≥кт≥, в боротьб≥ обох напр¤м≥в його творчоњ енерг≥њ Ч бойового й мирнобуд≥вничого.

“а справа не т≥льки в цьому роздвоЇнн≥ прагнень. як переконаний руський кн¤зь, ярослав розум≥Ї, що славне вар¤зьке минуле вже в≥д≥грало свою роль, що Угод≥ вже цих ¤рл≥в без земл≥, ¤к≥ на –усь по золото плилиФ, що вар¤ги, ¤к≥, на думку ≤нг≥герди, здобули йому престол, були лише найманц¤ми, ¤к≥ Упродавали св≥й меч тому, хто дав дорожчеФ. ≤ коли ≤нг≥герда ≥з зневагою дор≥каЇ йому дом≥шкою до шл¤хетноњ вар¤зькоњ кров≥ рабининоњ кров≥ (нат¤к на мат≥р ¬олодимира ћалушу), ярослав з гн≥вом ≥ горд≥стю парируЇ цей удар:

...« ус≥х небесних благ

Ќайвищим благом кров ¤ цю вважаю,

ўо Ї з народом в≥рний м≥й зв'¤зок.

ћен≥ не треба пишних тих казок,

ўо предк≥в нам шукають десь за морем,

Ќарод м≥й тут, на р≥дних цих просторах,

¬≥д  иЇва до Ћадоги живе...

≤, нарешт≥, ще одним, неминучим у драм≥ про ярослава ћудрого мотивом Ї, звичайно, мотив мудрост≥: що вона Ї ≥ ¤к вона даЇтьс¤ люд¤м? ¬≥дпов≥дь Їдина, њњ висловлюють багато раз≥в ¤к сам ярослав, так ≥ ≥нш≥ персонаж≥ поеми:

¬ ц≥лому ж ≥дею поеми можна визначити ¤к нелегке ≥ часом бол≥сне шуканн¤ правди ≥ мудрост≥ житт¤ разом з народом на користь в≥тчизн≥, шуканн¤, в ¤кому ярославу допомагають не т≥льки друз≥, а й т≥, хто, ¤к ћикита, повставали проти нього з≥ своЇю особистою правдою, або т≥, хто, ¤к ∆урейко, були скривджен≥ кн¤зем, але р¤тували його в б≥д≥, бо вс≥х њх Їднала й примир¤ла любов до в≥тчизни, до  иЇва, причаровувала приваблива особист≥сть ярослава. ≤ в цьому св≥тл≥ дл¤ нас особливо зворушливим Ї ≥сторичний факт незм≥нноњ в≥рност≥ ярославу ¬еликого Ќовгорода Ч факт, що дав мен≥ дорогоц≥нну можлив≥сть дл¤ створенн¤ ц≥лого р¤ду драматичних положень ≥ сцен.